Пресова кватира

У складі Пресової кватири утворили і декілька окремих структурних підрозділів, – т. зв. „Відчитний кружок”, що здійснював лекційну діяльність та збирав матеріали про стрілецький побут, кошову бібліотеку, читальну залу періодичної літератури, духовий оркестр, хор і театральний гурток. Тут також зосередилася група молодих письменників, поетів та публіцистів, з яких найбільш відомі А. Баб’юк (Мирослав Ірчан), М. Голубець, Р. Купчинський, Л. Лепкий, А. Лотоцький, О. Назарук, М. Угрин-Безгрішний, Ю. Шкрумеляк. Пресова кватира стала організаційним та керівним органом військово-патріотичного виховання особового складу УСС, центром духовного й культурного життя стрілецтва.

Польовий гурток, до якого ввійшли поети і літератори Р. Купчинський, Л. Лепкий, І. Балюк, В. Дзіковський, художники І. Іванець, О. Курилас, Л. Ґец, Ю. Назарак, О. Сорохтей, М. Гаврилко, фотографи Т. Мойсейович та В. Оробець, композитор М. Гайворонський, завдяки провідному напрямку діяльності був названий „Артистичною горсткою”. Окремими його структурними підрозділами були: відділ дописувачів і письменників під керівництвом Р. Купчинського; живописців – керівник О. Курилас; фотографів, який очолив І. Іванець; та видавців під керівництвом Л. Лепкого. З протоколів засідань Артистичної горстки, занотованих під час відвідин фронту членом Загальної української ради і Української бойової управи І. Боберським, можемо отримати інформацію про обговорення та підготовку регламентного документа – „Правильника Артистичної горстки”, проте самого тексту „Правильника” в архівних матеріалах не збереглося. Важливим напрямком діяльності Артистичної горстки стала розробка атрибутики, що уособлювала національну ідентичність війська УСС, – стрілецького прапора та стрілецького однострою. Ідея виконати проект загальноукраїнського знамена з гербом з’явилася у 1915–1916 рр. під час постою стрільців над р. Стрипою. Спершу планували створити стрілецьку відзнаку, яка втілювала б образ самостійної України. Згодом ця пропозиція трансформувалася в задум розробити проект загальноукраїнського герба. Мистці вирішили поєднати на гербі зображення золотого архангела (символ Наддніпрянщини) та галицького лева на щиті, щоб символічно зобразити єдність роз’єднаних українських земель.

Кандидат мистецтвознавства Ксенія Рожак-Литвиненко

Ю.Крайківський. “Знак артистичної горстки” (1916)

З вибухом світової війни 1914 р. О. Сорохтей перервав студії і вступив у ряди Січових Стрільців і витривав аж до кінця, доказуючи тим свою високу ідейність. Можливо, що повне запалу й фантазії життя серед Січового Стрілецтва мало рішальний вплив на вибір дороги в малярстві у нашого мистця. Одно незле, що коли він вибрав карикатуру, як свою спеціяльність, то це треба завдячувати у великій мірі настроям серед цих наших одчайдухів, що «як ішли в бій, то співали і зі співом умирали».

Художник Дам’ян Горняткевич

Після початку в серпні 1914 р. Першої світової війни, у середовищі війська УСС, де зосередилося чимало представників творчої інтелігенції, виникла потреба формування власного мистецького простору. Так серед стрільців зародився задум утворити підпільну культурно-мистецьку формацію. Процес формування культурно-мистецького угруповання УСС розпочався 14 березня 1915р., коли відповідним розпорядженням військового командування засновано додаткову сотню УСС, відповідальну за налагодження ідеологічної та організаційної роботи, – Кіш або „Кадру”. У місцях постою війська УСС, які часто змінювалися, стрільці Коша активно здійснювали культурно-освітню роботу серед українського населення, відкривали народні школи, читальні, гімназійні курси та курси для неписьменних.

Кандидат мистецтвознавства Ксенія Рожак-Литвиненко

… Сорохтея мобілізовано до австро-угорського війська. Як українець, він був зарахований до легіону Українських Січових стрільців у так звані «двадцятки», а після їх розформування, був переведений до військової редакції Пресової кватири «Стрілецька кадра». На сторінках рукописних журналів «Самопал», «Самохотник», «Бомба» були різноманітні публікації з карикатурними зображеннями, які висміювали різні сторони політичного та стрілецького життя. Ці видання подобались простому стрілецтву, яке весело сміялося над собою, над військовою старшиною і всіма життєвими недоліками. Варто зазначити, що художники Пресової квартири у війську були особливою «кастою», у них були кращі умови побуту в реаліях війни. Нерідко це ставало спонукою до дружніх кпинів стрільців над художниками. Стрілецька сатира не оминала й свою старшину, політичних осіб тощо. Саме в складних військових умовах молодий художник зміг уповні розкрити свій талант. Йому вдавалося миттєво вловлювати найхарактерніші риси людей і вправно відтворювати їх на папері. Так з’явилася ціла галерея стрілецьких портретів. Серед яких дружні шаржі, рисункові портрети, сатиричні та ґротескові рисунки, карикатури олівцем, вуглем, пером і тушшю. Осип Сорохтей вмів бачити вразливі сторони своїх персонажів, саме тому творив їх гостро і відверто.

Доцент кафедри образотворчого мистецтва ім. М. Фіголя Прикарпатського національного університету, художник, мистецтвознавець Володимир Лукань

Кандидат мистецтвознавства Ксенія Рожак-Литвиненко

По невдалому експерименті з боєворозвідчими «двадцятками», в які попав і Сорохтей, пригостила його біля себе стрілецька Пресова Кватира «Стрілецька Кадра» з невмирущим Цяпкою-Скоропадом у проводі, що аж просилася під гостре перо сатирика.

Сорохтей зі своїм вродженим поставленням до оточення й експресіоністично загостреним світосприйманням, найшовся тут у своєму «сосі». На його прокрустовому верстаті корчилися то витягувалися найбільш типові обличчя кадрових героїв до специфічно сорохтеївської форми й виразу. В атмосфері молодецької самокритики повстала ціла галерея класичних шаржів, з яких не всі були… «дружніми шаржами». В противенстві до добродушного О. Куриласа, що «навесело» ілюстрував життя стрілецької кадри чи ходи тогочасної нашої політики, Сорохтей аналізував свої «жертви» з жовчю вродженого сатирика й маестрією знаменитого рисівника. Його стрілецькі шаржі важко назвати карикатурними в загально прийнятому розумінні для цеї вітки графіки. Це були радше глибоко продумані й тонко відчуті духовні портрети людей, що заслужено чи припадково попали в обсерваційну орбіту Сорохтея.
Часи Пресової Кватири, це, на мою думку, найщасливійша доба в житті й творчості Сорохтея.

Історик, мистецтвознавець Микола Голубець

Осип Сорохтей розповів як у 1914 р. пішов на війну, як цілий рік там нічого не рисував, як будучи в Усусусах потрапив у своєрідну атмосферу людей, які мали сатиричний талант і розвивали його у собі, як вони глузували з життя і смерті, зі себе із найблищих. Між ними, – згадував художник, – зробив кілька перших карикатур, які товариші сприйняли з ентузіазмом. «Те, що було в мені десь глибоко притаєне, нежданно прорвалось…» .

При спеціальному стрілецькому коші були створені бібліотека, стрілецький хор і оркестр (під керівництвом композитора М. Гайворонського), а також підрозділ для збору матеріалів до історії українського січового стрілецтва (т. зв. Пресова квартира), до складу якого увійшли журналісти, літератори, митці, зокрема, М. Ірчан (А. Баб’юк), А. Лотоцький, Р. Купчинський, Л. Лепкий, О. Курилас, О. Сорохтей, І. Іванець. Був також сформований і гурток митців-баталістів.

Кандидат мистецтвознавства Ксенія Рожак-Литвиненко

Перші згадки про О.Сорохтея як про художника артистичної горстки Пресової Кватири належить митцям Святославу Гординському та Івану Іванцю. Пізніше у статті-некролозі (1942 р.) М.Голубець відзначає час перебування Сорохтея у Пресовій Кватирі “Стрілецька Кадра”.

Кандидат мистецтвознавства Орест Макойда

Виділяючись своєю дисциплінованістю, освіченістю та інтелігентністю, художнім хистом, Сорохтей звернув на себе увагу, і йому було присвоєно старшинський чин.

Мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, член Національної спілки журналістів України Володимир Баран

В Замковій Паланці заснував комісар У.С.С., професор Микола Угрин-Безгрішний Пресову Кватиру. Її праця проявлялася з початку головно в фотографуванню хвиль життя Стрільців в Січовім Коші. Годиться згадати даровитих артистів в Січовому Коші. Маляр, стрілець І.Старчук і вістун Роман Сорохтей, у першого є альбоми малюнків зі стрілецького життя, у другого альбом карикатур стрілецьких типів.

Письменник Михайло Яцків

… Не займаються світлинами, лишень рисують в Коші Осип Сорохтей і Лев Гец. Сорохтей посідає легкий, аж шляхетний почерк в своїх рисунках. Рисує передовсім викривулі, це є карикатури.

Старшини УГА, член Головної Української Ради Іван Боберський

У Леґіоні Українських Січових стрільців, серед інших, були й художники. Нам відомі їх імена, це Михайло Бринський, Юліан Буцманюк, Михайло Гаврилко, Лев Гец, Іван Іванець, Юліан Крайківський, Осип Курилас, Лев Перфецький, Іван Старчук, Яків Струхманчук та ін. Особливим чином перебування у війську вплинуло на творчість нашого краянина художника Осипа Сорохтея, який служив художником у Січовім Коші і мав невисоке військове звання «вістун». Про творчість Осипа Сорохтея у час перебування в Українському Січовому стрілецтві написано небагато. Існує допис Святослава Гординського у статті про виставку присвячену Українському Січовому стрілецтву, де автор висловив думку що творчість Осипа Сорохтея гідна окремої спеціальної монографії.
Приятель О.Сорохтея Іван Іванець написав статтю про свого побратима «Мистець анахорет», назвавши його класиком карикатури. Мистецтвознавець і публіцист Михайло Голубець, який теж служив у Січовому Коші та особисто знав Осипа Сорохтея в одній із свох статей про художника пише: «Я знав його і був з ним на ти.., хотів би я так дуже зробити все, щоби врятувати ім’я Сорохтея для історії українського мистецтва». М.Голубець зазначав, що Сорохтей «аналізував свої жертви», маючи на увазі тих кого малював художник, «з жовчю вродженого сатирика й майстерністю знаменитого рисівника». Стрілецькі шаржі О.Сорохтея М.Голубець не називає карикатурними. Він характеризує їх як глибоко продумані й тонко відчуті духовні портрети людей, які свідомо чи випадково потрапили в обсерваційну орбіту художника.

Осип Сорохтей брав активну участь в оформленні стрілецьких часописів, ілюстрував їх. Саме у військових лавах Українських Січових стрільців зародилася тенденція до праці у сатиричному жанрі, який стане визначальним для художника упродовж усього життя. За час перебування у Пресовій Квартирі вістун Сорохтей створив кілька десятків прекрасних портретів, шаржів та гротескових карикатур. На жаль, саме цей доробок майже не зберігся. Ймовірно у 1916 р. О.Сорохтеєм була започаткована серія класичних академічних портретів військової старшини. Про це засвідчують виразні професійні портрети капітана крайової оборони Лесняка, полковника УСС Вариводи тощо. Виразними і цілком не сатиричними є численні портрети Січових стрільців із записника Сорохтея, виконані впродовж 1917–1918 рр. Ці глибоко психологічні портрети позбавлені шаржовості, вони сповнені зосередження, роздумів, неспокою, тривоги. Іншими за характером є шаржі на четара УСС Цяпку-Скоропада, шарж на австрійського офіцера, дружні шаржі на окремих бійців УСС, до прикладу, шарж на полковника УСС Г.Коссака, незграбна постать якого свідчить про відсутність будь-якої армійської виправки, а присутність плямистої собаки, яка заглядає у очі полковника, ще більше підсилює таке враження. Відомо, що серед Січового стрілецтва було багато освічених людей, професорів, лікарів, мистців, письменників і не всі вони могли мати військову виправку, але їх єднало почуття обов’язку перед своєю Батьківщиною. Саме таких людей вирізняло вміння посміятись над самим собою і над своїми побратимами, тому творіння Сорохтея сприймались весело і без образ.

Портрети своїх друзів-бійців і старшин творив «весело» з гумором без сарказму, іноді з ним, загострюючи увагу на характерних рисах портретованих. Часто вони мальовані в похідних умовах, на перепочинку. Малював у блокноті зі сторінками у клітинку.

Перебування Осипа Сорохтея в Пресовій Кватирі при УСС сприяло розширенню кола його знайомств. У “Стрілецькій Кадрі” він заприятелював з художником Іваном Іванцем (1893-1946). На користь міцних дружніх стосунків свідчить стаття І.Іванця під назвою “Анахорет”, присвячена Осипу Сорохтею. У Пресовій Кватирі працював і Михайло Гаврилко (1882 – 1919), з яким Осип Сорохтей потоваришував ще під час навчання у Краківській академії. Можливість відчути дружнє плече у нелегкій ситуації є важливе для кожної людини. Таку підтримку Осип Сорохтей мав зі сторони Михайла Гаврилка, старшого товариша, який вмів розрадити та заспокоїти. Міцна дружба художників тривала упродовж воєнних років і була перервана смертю Михайла — він загинув у бою на лівобережжі Дніпра. За час перебування у Пресовій Кватирі Осип Сорохтей створив кілька десятків прекрасних портретів, карикатур та шаржів. На жаль, саме цей доробок практично не зберігся. У Стрілецькій Кадрі О.Сорохтей започаткував працю у сатиричному жанрі, який супроводжуватиме його протягом всього життя. Робота у Пресовій Кватирі дала можливість молодому художнику вправлятися у своїй майстерності. Живі люди, їхні долі, переживання, емоції — усе це по-справжньому захоплювало його.

Кандидат мистецтвознавства Орест Макойда

Роки, проведені у Пресовій Кватирі, були етапні для молодого митця. Перебуваючи серед поважних та визнаних, Сорохтей зумів вперше заявити про себе як про художника з власним індивідуальним почерком. Його карикатурні зображення й справді суттєво вирізнялися на загальному тлі. І.Іванець називає його класиком карикатури, а згодом й більшість митців Пресової Кватири визнала неабиякий талант молодого станіславівського графіка. Першими відкрили і спопуляризували художника на сторінках галицьких часописів колеги по Кадрі, спогади яких і досі залишаються єдиним джерелом про маловідомий воєнний період біографії О.Сорохтея. Набутий досвід рисувальника і любов до сатири автор зберігав упродовж всього творчого життя.

Кандидат мистецтвознавства Орест Макойда

Коли війна закінчилась Сорохтеєві було 28 років. Війна стала тою школою життя, яку не перевершить жодна академія. Вона позбавила ілюзій, загострила психологічну безкомпромісність, вміння безпомилково розпізнавати людей, їхню сутність.

Література та електронні ресурси:
1.Рожак-Литвиненко К. Портрет у творчості мистецького угруповання Українських Січових Стрільців / К. Б. Рожак-Литвиненко // Культура України. – 2016. – Вип. 53. – С. 312 – 324.
Режим доступу:
https://ic.ac.kharkov.ua/nauk_rob/nauk_vid/rio_old_2017/ku/kultura53/32.pdf
2. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису РОЖАК-ЛИТВИНЕНКО КСЕНІЯ БОГДАНІВНА УДК 7:061.2]:356.113(477.83/.86)„19”(043.5) ДИСЕРТАЦІЯ МИСТЕЦЬКЕ УГРУПОВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ: ХУДОЖНИКИ, ТРАДИЦІЇ, ЖАНРОВІ ТА СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТВОРІВ Спеціальність: 17.00.05 «Образотворче мистецтво» Подається на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства
Режим доступу: https://lnam.edu.ua/files/Academy/nauka/specrada/Dusertacii/%D0%A0%D0%BE%D0%B6%D0%B0%D0%BA.%20%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.pdf
3. Володимир Лукань. УСУСУСИ ОСИПА СОРОХТЕЯ. Режим доступу:
http://lib.pnu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/7813/1/%D0%A3%D0%A1%D0%A3%D0%A1%D0%A3%D0%A1%D0%98%20%20%D0%9E%D0%A1%D0%98%D0%9F%D0%90%20%20%D0%A1%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%A5%D0%A2%D0%95%D0%AF.pdf
4. Осип-Роман Сорохтей та стрілецькі часописи / О. Макойда // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 45-52.
Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16530/05-Makoyda.pdf?sequence=1
5.Башняк Л. І. Образотворче мистецтво українського стрілецтва доби визвольних змагань першої чверті ХХ ст. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://archive.li/j4h3G#selection-195.0-197.1(29.05.2017)
6.Українські Січові Стрільці у боях та міжчассі. Мистецька спадщина.— Львів Київ, 2007.
7.Яцків М. До історії коша У.С.В. від самого початку, аж по кінець марта 1916 р. На основі зібраних на місці записок // Стрілецький Календар-альманах артистичної горстки і пресової кватири У.С.В. в полі.— Львів, 1917. — С.98-110.
8.Боберський Іван. Щоденник, 1918¬-1919 рр.// Упоряд. Ю.А.Мацик.— К., 2003.
9. Тим, що впали: Літ.-мист. Збірник.— Львів: Артистична горстка і Пресова квартира У.С.С. , 1917. (Додаток до календаря-альманаху УСС на 1917 рік).
10.Самохотник — періодичне рукописне видання “Коша Українського Січового Війська” (1915 – 1917)
11.Cтрілецькі карикатури,або Курилас і Сорохтей жартують. Фотографії старого Львова, 12. 10. 2017 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/striletski-karykatury-abo-kurylas-sorohtej-zhartuyut/
10.Життєвий і творчий шлях Осипа Сорохтея, або митець Легіону Українських Січових Стрільців. Фотографії старого Львова [Електронний ресурс]. – 28. 02. 2020
Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/zhyttievyy-i-tvorchyy-shliakh-osypa-sorokhteia-abo-mytets-lehionu-ukrains-kykh-sichovykh-stril-tsiv/