Сім’я

О.Сорохтей. Портрет дружини.1929р.

Карп’юк Марія Василівна (14. 06. 1900, м. Снятин, нині Івано-Франківської обл. – 03. 06. 1978, Київ) – живописець. Дружина О.-Р. Сорохтея. Навчалася 1924–28 у Мистецькій. школі О. Новаківського у Львові. Учасниця виставки учнів цієї школи у Львові (1928). Стажувалася 1929року у Парижі на кошти митрополита Андрея Шептицького, для якого виконала копію картини «Портрет чоловіка» Флорентійської школи IVст. Малювала реалістичні портрети, пейзажі та натюрморти, позначені рисами імпресіонізму і постімпресіонізму. Окремі роботи зберігаються у Львівській галереї мистецтв (інформація не підтверджена) та у Снятині, в літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини.

Старша сестра Марії Карп’юк – Наталія Карп’юк – була дружиною Марка Черемшини.

Вікіпедія

Осип Сорохтей вважав три роки у Снятині найкращим часом у житті. Там він зблизився з жінкою, яка стала його єдиною жінкою і мамою двох дітей. Улюблена учениця Олекси Новаківського, авторка чудесного портрета Осипа Сорохтея, Марія Карп’юк заради любовного сімейного життя перестала бути художницею, ставши дружиною великого художника. Потім вони ще десятиліття жили у Станиславові.

Письменник Тарас Прохасько

Марія Карп’юк-Сорохтей з дітьми Славком та Христею.

О.Сорохтей. Портрет доньки.1935р.

О.Сорохтей. Портрет сина. 1935р.

1927 року Осип Сорохтей зустрів сестру дружини Марка Черемшини  Марію Карп’юк, молоду художницю, ученицю О.Новаківського, який вважав її не тільки найобдарованішою поміж своїх учнів, але й найвродливішою. Споріднені спільними інтересами до мистецтва і взаємною любов’ю, вони скоро побралися.

Неабиякий мистецький хист Марії наочно проявляється у профільному портреті О.Сорохтея, який вона створила у той час. Портрет вдало відтворює індивідуальні риси, розкриває духовний світ митця, його вразливу і складну натуру. Цікавим є також олійний портрет батька Марка Черемшини, Юрія.

Мистецтвознавець Володимир Баран

Із вдячністю згадувала мама Екселенція, його меценацтво, шляхетну й безкорисну допомогу галицьким митцям. Ще перед школою Новаківського моя мама брала участь у конкурсі молодих митців, була відзначена премією, стала «стипендисткою» митрополита Андрея, на його кошт їздила до Парижа з метою ознайомлення із західним мистецтвом

Донька О.Сорохтея Христина-Марія  Сорохтей

Олекса Новаківський в оточенні своїх учнів. Марія Карп’юк сидить друга зліва.

Любов до Марії Карп’юк теж огортає Сорохтея стражданням від власної невідповідності, невлаштованості. Він боляче сприймає приїзд Олекси Новаківського, що виділяє Марію серед своїх учнів через небуденну її вроду, природну щиру вдачу. Збираючись на відпочинок у Карпати, відомий маляр зупиняється на тиждень у родині Ульванських, друзів Сорохтея. Осип має можливість спостерігати за Новаківським, і той здається йому старим і бундючним, спосіб вести розмову з провінціалами — зверхнім. Не в силі терпіти зухвалу самовпевненість маестро, Сорохтей навіть перестає відвідувати друзів, аби не наражати їх на прикрощі. Він картає себе (не зовсім слушно) за те, що над ним панують особисті переживання, а не почуття справедливості.

Мистецтвознавець Олена Ріпко

Сімейна візитівка Сорохтеїв.

Три нелегких роки, прожиті Сорохтеєм у Снятині, він називав потім найщасливішими в житті. Передусім, тому що вони були опромінені знайомством з моєю мамою. Мама, Марія Карп’юк, в той час навчалася у школі відомого українського художника Олекси Новаківського у Львові. До Снятина вона приїжджала, як звичайно, на канікули і не могла не зустрітися з Сорохтеєм. У такому невеликому містечку кожна людина на видноті. Їх познайомили. Взаємна симпатія, спільність зацікавлень проклали дорогу почуттям, які в майбутньому з’єднали їх  долі. Тоді, влітку 1927року, вони ходили разом на етюди і критикували свої щойно закінчені, або й не закінчені роботи. Саме цього літа мама зробила прекрасний портрет Сорохтея, який на щастя, зберігся донині.

Донька О.Сорохтея Христина-Марія  Сорохтей

М.Карп’юк. Портрет О.Сорохтея. Папір, олівець. 1928.

Портрет О.Сорохтея роботи М.Карп’юк на виставці робіт учнів О.Новаківського

Марія рисує великий профільний портрет Осипа-Романа, в якому відбивається його складна, вразлива натура, тяжкі сумніви в собі, зневіра в людях і в можливості особистого щастя. Портрет далеко не аматорський – він сміливий, розумний, проникливий. Марія серед інших вибирає і його для експозиції своїх робіт на виставці творів учнів школи Новаківського.

Йшла осінь 1928р., час наростання реакції, коли шовіністично настроєні пілсудчики здійснювали криваву пацифікацію, “умиротворення”, влаштовуючи погроми, переслідуючи “невигідних” людей.

Марія присилає Сорохтею до Станіслава, де йому запропоновано місце у приватній українській гімназії, фотографію розгромленого виставочного залу з розкиданими по підлозі уламками картин, меблів, битого скла. “Дорогий професоре, все знищено,- пише вона на звороті. – Якимсь чудом уцілів Ваш портрет…” Можна уявити, як “настрій” портрета відповідав обстановці.

Невдовзі вони побралися (1928рік), і Марія перестала малювати. Однак хист художниці не пропав даремно: М. В. Карп’юк ми завдячуємо відданим зберіганням творчої спадщини О. Сорохтея упродовж довгих і нелегких років її життя. У сім’ї народився син, якого назвали Ярославом. У записнику батька з’являється афоризм: “Той, хто дав життя дитині, стає щодо неї як боржник перед вірителем”.

Мистецтвознавець Олена Ріпко

Виставка творів учнів школи Новаківського до і після погрому.

У молодої сім’ї народився син Ярослав. У майбутньому, ставши інженером, успішно займався живописом і графікою. А згодом народиться дочка Христина, що у кінці п’ятдесятих років стала відомою журналісткою на Прикарпатті. Це вона після тридцятилітнього замовчування імені батька добилася влаштування художньої виставки у Львові, присвяченої його 80-літньому ювілею.

Марія Карп’юк-Сорохтей стала доброю берегинею сімейного вогнища і всіляко підтримувала тепло якого так бракувало О.Сорохтеєві. Коли художника не стало, дружина та його діти дбайливо зберігали спадщину батька що нараховує понад 1000 творів графіки, акварелі та живопису.

Мистецтвознавець Володимир Баран

Марія Карп’юк-Сорохтей з дітьми Ярославом та Христиною.

Єдине, що ретельно спакувала мама після батькової смерті – то були його роботи і все, що торкалося його творчого життя. Власними рисунками й етюдами, виконаними ще в час навчання, бо по одруженню з митцем відклала назавжди олівець і пензель, вона не дорожила, хіба що портретом О.Сорохтея 1928р., що їй таки справді вдався, і ми остаточно переїхали до Снятина та оселилися в бабусі по маминій лінії.

Донька О.Сорохтея Христина-Марія  Сорохтей

1943 року Марія Карп’юк виходить заміж за Іллю Самуляка, учителя  Снятинської школи. У них народжується донька – Надія.

Останні роки Марія Карп’юк  проживала  у Києві з молодшою донькою  від другого шлюбу – Надією Самуляк. Померла 1978року. Похована в Києві на  Лісовому Кладовищі.

Мистецтвознавець, історик Адріяна Грушинська